про деформацію правосвідомості. частина – ІІ. втрата моральних орієнтирів.

про деформацію правосвідомості. частина – ІІ. втрата моральних  орієнтирів.
про деформацію правосвідомості. частина – ІІ. втрата моральних орієнтирів.

В цій частині продовжується висвітлення проблематики стосовно сучасної правосвідомості громадян України.

Дана електронна публікація є передостанньою в серії.


Термін «деформація» буквально означає «зміна форми, спотворення чогось». Як справедливо відзначав свого часу В.Н. Кудрявцев, будь-яка деформація в правовій сфері -  дії індивіда (поведінка, правосвідомість, правова культура і т. д.), викликані різними об'єктивними і суб'єктивними факторами, що зумовлюють до протиправного вчинку.

Вперше ідея негативного ставлення до правових норм в юридичній науці була запропонована в радянський період І.І. Карпецем і А.Р. Ратиновим. На їхню думку, однією з безпосередніх причин, які породжують злочин і відрізняють його від інших антигромадських вчинків, є руйнування або відсутність правових цінностей в юридичній свідомості індивіда. Це виражається або в правовому інфантилізмі, або в правовому негативізмі. Ця ідея поклала початок нової лінії в юриспруденції - вивчення правосвідомості законослухняних громадян і злочинців.

Аналізуючи вищевикладені тези, стосовно деформації правосвідомості, можна дійти до висновку, що  це - негативне соціальне явище, для якого властиві зміни його стану, які викривлено відображають реальну суспільну і особисту правову дійсність і виражають негативне ставлення до діючої системи права, законності і правопорядку в цілому.

Деформація правосвідомості в переживаний Україною перехідний період розвитку суспільства, виникає внаслідок неузгодженості потреб та інтересів, ціннісних орієнтирів і установок, норм і традицій, свідомих і правових образів суб'єктів правових відносин.

Криза, що затяглася з 2014 року і що супроводжується в країні: безперервним падінням виробництва у всіх сферах економіки, повним соціальним розшаруванням суспільства, зубожінням сотень тисяч людей, повним розгулом злочинності, руйнуванням традиційних цінностей мирного життя, постійною невизначеністю державного устрою, корупцією і бюрократизацією чиновництва, регіональним сепаратизмом і мародерством- розмиває правову систему суспільства, спотворює масову свідомість, особливостями якої стали тривога, розгубленість, розчарування в реформах і уряді, правовий нігілізм, відчуття більшістю населення країни своєї соціальної знедоленості і покинутості. У масовій свідомості людей формується переконаність в можливості вчинити злочин на «грунті патріотизму» і при цьому не бути покараним, так як злочинність починає діяти ледве не легально, захоплюючи все нові сфери впливу, в тому числі в самих вищих ешелонах влади. Весь цей безлад, плутанина в законодавстві дає простір для зловживання і свавілля посадових осіб і владних структур усіх рівнів, тому ми бачимо повсюдне масове невиконання та недотримання правових приписів в тому числі і судових рішень. Така непокора - результат низької і деформованої правосвідомості і відсутності правової культури. При цьому цілі пласти суспільних відносин перестали регламентуватися правовими нормами, створилася величезна область правового вакууму і анархії.

Слабка правова захищеність особистості підриває віру в закон і здатність права забезпечити порядок. Перестаючи поважати право, навіть законослухняні громадяни починають допускати думки про необов'язковість і відсутність необхідності в дотримання правових норм. Серйозною причиною і в той же час наслідком деформування правосвідомості і правової культури є порушення прав людини.

У науковій та навчальній літературі існують різні класифікації форм деформації правосвідомості. При цьому основними серед них вважаються:

-правовий інфантилізм;

-правовий ідеалізм (фетишизм);

-правовий нігілізм;

-феномен переродження правосвідомості.

Існують і інші, наприклад, правовий радикалізм, правовий популізм, правовий конформізм. Надам лише їх коротку характеристику.

Правовий нігілізм - найбільш поширена форма деформації правосвідомості. Він розуміється як зневажливе ставлення до права, законності і правопорядку і виражається в усвідомленому ігноруванні правових вимог і запереченні цінності правового регулювання.

Негативно-правовий радикалізм, або перероджена правосвідомість, заснований на свідомому запереченні закону із мотивів корисливості, жадібності. Найбільш поширеними формами переродження є вчинення посадових злочинів і перетворення місця роботи виключно в засіб підпільного заробітку. Це крайня ступінь спотворення правосвідомості, при якій поведінка людини стає повністю аномальною.

Правовий інфантилізм полягає в недостатності або відсутності правових знань, яких бракує для успішної професійної юридичної діяльності. Його проявом є правова неграмотність і непрофесіоналізм.

Морально-правовий конформізм характеризується формальністю виконання посадових обов'язків, пасивністю і безініціативністю. Він виражається в пасивному сприйнятті правової дійсності, відрізняється прагненням всіляко догодити керівництву і колегам, відсутністю критичного ставлення до результатів своєї праці і роботи колег.

Правовий фетишизм, або правовий ідеалізм, проявляється в гіпертрофованому розумінні ролі права, правових інститутів і юридичних засобів в здійсненні політичних, соціально-економічних та інших завдань без урахування їх реальних потенціалів. Це безоглядна віра в силу правових норм, яка знаходить уособлення в ідеї про те, що досить ті чи інші відносини врегулювати за допомогою закону, як обов'язково відповідні проблеми будуть вирішені.

Справедливо зазначити, що велика відповідальність за зростання деформації правосвідомості населення України лежить безпосередньо на уряді. Як уявляється, повагу до права не можливо виховати в умовах ослаблення державності, міжусобиць і неможливості економічно забезпечити гідне життя людей. Бачення сучасної сильної держави передбачає, що всі його структурні елементи спираються на право, забезпечуються права і свободи громадян та інтереси суспільства в цілому як необхідна умова вирішення соціальних та економічних проблем, але людина, сьогодні змушена дбати про елементарне виживання, далека від сприйняття правових цінностей, вона втрачає до них інтерес, заодно втрачаючи усі моральні орієнтири.


                           Скокін Леонід Леонідович, адвокат, арбітражний керуючий